ЕВАКУАЦІЯ ТА СТРІЧКИ
Верхівка тікає з України, а Зеленський намагається «консолідувати суспільство»
На тлі масового від’їзду з країни закордонних дипломатів та рідних олігархів наш дорогий президент звернувся нарешті до народу та видав цікавий указ «Про невідкладні заходи щодо консолідації українського суспільства». Схаменувся? Чи це звернення для відводу очей?
ОБ’ЄДИНІВ СТРІЧКАМИ
Чергову озвучену «дату російського вторгнення» Володимир Зеленський своїм указом оголосив Днем єднання.
«Цього дня ми вивісимо національні прапори, одягнемо синьо-жовті стрічки та покажемо усьому світові нашу єдність», — сказав глава держави.
І справді, в указі так і йдеться: з метою зміцнення стійкості в умовах зростання гібридних загроз, інформаційно-пропагандистського тиску на суспільну свідомість 16 лютого слід підняти прапори України на всіх будинках у всіх населених пунктах та о 10 годині виконати гімн України.
Це, на думку Зеленського, відлякає ворога. Прямо уявляємо, як російські десантники вліпетують, побачивши український патріотичний порив.
ЩОБ НЕ ПЕРЕМАНИЛИ
Є в указі і більш прозові моменти: наприклад, з 1 березня підвищити на 30% грошове забезпечення ЗСУ та на 20% (порівняно з початком року) збільшити зарплати Нацгвардії та прикордонників. Запитання: чому тільки зараз? Гроші раптово знайшлися у бюджеті лише тоді, коли ворог на порозі? Або президент раптом зрозумів, що російські військові отримують в рази більше, і цілком можливо повторення кримського сценарію, коли три чверті гарнізону ЗСУ перейшли під прапор країни-агресора тихо і мирно, спокусившись на нову форму і пристойні зарплати.
Подейкують, що такі ідеї вже обговорюються серед офіцерського складу, і далеко не всі готові рвати росіян голими руками. А незважаючи на військову допомогу з боку Заходу, яка голосно і з помпою подається в ЗМІ, наша армія все-таки програє з технічного оснащення російської, і особливо тому, що за 8 років, які минули після Революції Гідності, наша влада так і не змогла підняти з колін український вмираючий військово-промисловий комплекс. З жовто-блакитними стрічками проблем немає, а ось із кулеметними стрічками не все так добре. Ми купуємо більшість боєприпасів за кордоном — і це при тому, що країна має вуха в кредитах.
Наскільки ж погано живуть наші військовослужбовці, якщо готові взяти хабарі з абсолютно смішних приводів. Ось полковника ЗСУ з Національного університету оборони ім. І. Черняховського затримали за те, що дозволив громадянським використати спортивно-оздоровчі локації вишу – за 20 тисяч гривень. Пустив людей у спортзал? За 20 тисяч? Звичайно, такий полковник як побачить російські полковницькі платні, швидко продасть батьківщину.
ВСІ БІГУТЬ
Про масову евакуацію наших багатіїв не пише зараз хіба що лінивий. Бізнес-джети минулої неділі піднімалися в повітря десятками. Ті, хто не має особистого літака, сідають в автомобілі. Очевидці у соцмережах кажуть, що траса Київ — Чоп забита, наче на Великдень: усі їдуть подалі від ОРДЛО, Криму та кордону з РФ. У телеграм-каналах пишуть, що районні та обласні адміністрації південно-східних регіонів уже вивозять документацію на Захід. Аналогічним чином надходять і дипломатичні представництва у Києві. Наприклад, The Wall Street Journal пише, що співробітникам посольства доручено перед переїздом до Львова знищити комп’ютери, мережеве обладнання та систему телефонного зв’язку.
Повідомляють ще, що підприємці терміново вивозять рештки товарів за кордон — автомобілями чи водою. Зокрема, пишуть у мережах про колону вантажівок із зерном під Одесою, яка прямує не до складів усередині країни, а навпаки — до порту, щоби вивезти зерно морем за кордон. А що в нас, до речі, із продовольчою безпекою? Як довго Україна протримається без імпорту на своїх ресурсах? Сільське господарство ми також благополучно розвалили, як і ВПК. Виходить, що нас залишають без їжі на випадок облоги замість того, щоб заготовляти запаси тушонки та макаронів?
СТРИПТИЗ В ПЕРЕБУТІ І КРАДІЖ СТОЛІТТЯ
Про бомбосховища тут згадали нещодавно. Сховатись у них може не більше 10% населення країни. Але навіть це майно опинилося в жалюгідному стані. Почали інспектувати та з’ясували, що багато обладнаних бомбосховищ давно передали «під бізнес». Це, до речі, законно — у повній відповідності до постанови Кабміну від 2017 року (чекайте, але вже тоді всі розуміли, що ми живемо поруч із країною-агресором, що за диверсія?!). У результаті, у підвалах знаходяться спортзали, магазини, кафе, ательє, тири і навіть стриптизклуби.
Усього спеціально обладнаних цивільних притулків у країні 5716, з них, згідно зі статистикою ДСНС, лише 11% повністю готові приймати людей у разі небезпеки, 63% – готові частково, а понад 25% взагалі непридатні для використання. За даними ЗМІ, кожен четвертий притулок опинився у приватній власності. А це вже незаконно, адже бомбосховища не підлягають приватизації. Але хто про це дбав, коли нагрівали руки на майні, що забезпечує безпеку нації?
Збройні сили України у 90-ті буквально продавали частинами. Продовжили, трохи знизивши темп, і у 2000-ті. Але найжахливіше, що не зупинилися навіть після 2014 року. Примушує здригнутися лише справа екс-заступника секретаря РНБО Олега Свинарчука (Гладковського), який через «Укроборонпром» постачав у наші збройні сили списані російські деталі для бронетехніки за завищеними цінами. Вдумайтесь! Списані російські деталі! І як протистояти ворогові на такій броні? Росіяни, звичайно, раді зіпхнути металобрухт, а от як ми допустили до влади таку людину? І суди у цій справі й досі йдуть.
І це тоді ще вторгнення на носі не було. А тепер, чим реальніше стає загроза справжньої повномасштабної війни, тим швидше дрібна корупція, коли потай зливають паливно-мастильні, щоб продати на стороні, почне перетворюватися на справжнісіньке, відкрите мародерство.
Ось, наприклад, цікава новина останніх днів: держконцерн «Укроборонпром» заявив, що невідомі викрали з АТ «Київський завод «Радар» окремі блоки радіоелектронного обладнання, яке використовується в літаках сімейства «Сухий». Звичайно, одразу розповіли про «посилені заходи щодо технічної захищеності» », які зловмисники все ж таки обійшли, і вже знайшли російський слід, адже «найбільше літаків цього сімейства знаходиться на озброєнні в Росії».
Ну так, звичайно, у країни-агресора просто свої заводи зупинилися раптово, ось і вирішили диверсанти, які досконало володіють прийомами самбо, пробратися на український завод і викрасти надсекретні блоки радіоелектроніки (ну такі ж, як у російських).
Швидше за все, вкрали свої блоки, тільки говорити про це якось соромно, особливо напередодні вторгнення. Не ясно, що вони з ними зробили. На метал здали, чи що? Від безвиході через систематичні затримки із зарплати? Офіційно суму збитків не називали, але журналісти розвідали, що йдеться про обладнання на 13,5 мільйона гривень. Непогано так.
Здається, давно настав час вводити режим воєнного часу і жорстко карати всіх, хто розкрадає майно армії, хто постачає неякісні запчастини, хто бере хабарі. Поки що президент лише закликає пов’язати стрічки та підняти прапори, знімає милі відео з ромашками до Дня Валентина… То може він провести країну через цей лихоліття чи ні? Чи букет ромашок на весь кадр має приховати колони президентських друзів, які тікають від можливого вторгнення? «Рвати росіян голими руками» пропонується нам, простому народу, а решта вже обґрунтовується у Львові, у Карпатах або взагалі за кордоном. Так і живемо, панове.
Станьте первым комментатором